Text Size
П'ятниця, листопада 24, 2017

HohenurachHohenurach

Schloss Hohenurach (Замок Хойен Урах). Uracher Wasserfall (Урахський водоспад).

Початок розповіді: Bad Urach. Частина 1

Як тільки ми вийшли на балкон нашого номеру, щоб оцінити краєвид прямо навпроти, на одній з сусідніх гір ми побачили дуже мальовничі рештки якогось замку чи фортеці.

 

 

О! Так виявляється, що Бад Урах має не тільки термальні джерела, купу чудових фахферкових кривих будиночків, водоспад, а ще й якісь привабливі руїни на горі! Тепер ми вже знали точно, що затримаємось у містечку, принаймині дня на три. На ресепшині готелю ми знайшли рекламний буклет у якому, що-до руїн на горі, містилась доволі лаконічна інформація:  Schloss Hohenurach.

Що ж маємо на завтра чітки плани: подивитись на водоспад і сходити до замку.

 

З водоспадом все вийшло доволі просто. Ми чітко слідували вказівним стрілочкам і йшли протоптаною дорогою... Заблукати і збитись с дороги було майже не можливо. Водоспад хоча і сподобався, не можу сказати що вразив. Я напевно очікував, щось на зразок Ніагари. Як я вже писав у попередній статті, вода падає з висоти 37 метрів. Виглядає так ніби до края урвища підтягнули пожежного рукава і пустили воду. Але, по перше це був мій перший у житті водоспад, а по друге, Ніагарський водоспад я бачив лише у кіно, а Uracher Wasserfall я бачив в живу і навіть трохи намочив футболку і штани.

Відносно легко діставшись водоспаду ми вирішили, що вертатись назад до перехрестя, щоб лізти на гору до замку, це занадто просто і краще для початку трохи прогулятись навколишніми горами, а вже потім піти до замку. Знайшовши якусь малопомітну стежку ми полізли на гору. Як потім з'ясувалось це була та сама Runder Berg (Кругла Гора). На який древні Алеманни будували свої замки. Замків тих давно вже немає, але на самій горі стоїть інформаційне табло, що стисло розповідає про розкопки 70-х років минулого століття і містить також малюнки різноманітного напівзотлілого приладдя древніх часів.

Тепер залишалось йти до Schloss Hohenurach... І тут виявилось, що прогулянки по горах, навіть таких не дуже високих, як Швабські Альпи, мають свої особливості. Ось ви стоїте на горі, ви бачите шматок долини, сусідні гори, замок на одній з тих гір... До нього не так вже й далеко, кілометра 2 по прямій, але для того щоб до нього дійти вам потрібно спуститись з цієї гори, пройти долиною і піднятись на другу гору. І прямих доріг там немає, тому можете сміливо додавати до тих 2 км по прямій ще 5-7 км по горах і долинах. До того ж поки ви знаходитесь у долині, знизу вам зовсім не видно на якій же саме горі знаходиться той замок і дуже легко переплутати і вдертись на зовсім беззамкову гору (що й було нами успішно виконано декілька разів). Коли вже під вечір ми шляхом перебору всіх наявних гір вдерлись такі на потрібну, саме ту де знаходились руїни Хойен Ураху, ми ледь ворушили ногами і хотілось нам лише одного: бути похованими під цими величними мурами.

Але нас чекав ще один болісний удар. Мандруючи Німеччиною (та й Джером К. Джером не дасть збрехати) ми звикли до аксіоми: на всіх горах, в усіх замках і фортецях є ресторани, кафе, біргартени, де вам обов'язково наллють кухоль чудового холодного німецького пива! А ось і ні! Знайте всі: в руїнах Schloss Hohenurach НЕМАЄ ніякого кафе чи біргартену... Лише самі руїни. Можете собі уявити межу нашого розпачу, коли ми такі вдерлись нагору і з'ясували цю шокуючу правду?

Трохи історії замку Hohenurach.

Як я вже писав у попередній статті непосидючи Алеманни, все ніяк не могли визначитись на який же саме горі ім жити, тому періодично переїзжали з однієї гори на іншу і нарешті у 1025 році такі зупинились саме на тій де ми сьогодні можемо бачити величні руїни. Все що лишилось від Schloss Hohenurach.

В 1025 році - початок будівництва.

В 1235 році він вперше згадується в писемних джерелах.

В 1264 році куплений графом Вюртемберзьким.

В 1428 році отримав статус фортеці.

В 1519 році конфіскований Швабським альянсом під час конфлікту між Ульріхом і Вюртембергом.

В 1534 – 1556 роках замок був перебудований і став одною з семи фортець графства Вюртемберг, а згодом і в'язницею до кінця існування самого графства.

В 1635 був захоплений імперськими військами в ході тридцятирічної війни.

В 1765 був зруйнований за наказом Карла Ойгена, герцога Вюртемберського (місцеві жителі просто розібрали замок на будматеріали).

Замок, в свій "тюремний" період користувався певною популярністю у Вюртемберзьких можновладців: вони з радістю запроторювали до Хойенураху своїх кредиторів, політичних супротивників та колишніх коханок. Одним з «клієнтів» в'язниці (1735 р.) був архітектор Донато Джузеппе Фрізоні (напевно хтось з герцогів вирішив, що так буде простіше і дешевше, а ніж платити архітектору за виконану роботу). Сюди герцог Еберхард Людвіг «влаштував» свою колишню коханку Вільгельміну графіню Гревеніц (1731-1732). Тут сидів канцлер Маттеус Енслін (1613), а поет і скандаліст Філіп Нікодімус Фрішлін (1590) навіть спробував втекти, але невдало. Він зумів вилізти через вікно камери і спробував спуститись по стіні на зв'язаних простирадлах, але зірвався і розбився на смерть.

 

Вечір важкого дня. Ми сидимо за столиком вуличного кафе у самому центрі Бад Ураху. Їмо гамбургери і п'ємо холодне пиво. Вчора ми також сиділи за цим самим столиком їли гамбургери і пили холодне пиво. За сусідніми столиками також тіж самі обличча, що були учора. Нам посміхаються і вітаються, нас впізнали, ми вже свої. Завтра ми вирушимо далі в Баварію до Фюссену.


 

Коментарі
Послуга лише для зареєстрованих користувачів!
Component by Compojoom